РОЛЬ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ У ФОРМУВАННІ КОНЦЕПЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ПРОЦЕДУРИ

Анотація

У статті наголошено на необхідності прийняття в Україні законодавчого акта про адміністративну процедуру, що зумовлюється євроінтеграційними прагненнями держави, людиноцентристською спрямованістю діяльності публічної адміністрації. За умови відсутності єдиного закону, що вміщував би правила адміністративної процедури, фрагментарності правового регулювання порядку прийняття адміністративних актів судова практика відіграє неабияку роль у формуванні концепції адміністративної процедури. Мета статті полягає в дослідженні судової практики з метою окреслення сформульованих судом позицій щодо розуміння змісту адміністративної процедури, правил, що її утворюють. У дослідженні застосовано такі наукові методи: емпіричний, за допомогою якого вдалося відслідкувати серед великої кількості судових рішень такі, в яких сформовано позиції, що уособлюють собою базові засади та принципи концепції адміністративної процедури, та теоретичні, зокрема, аналізу та узагальнення, що дозволило зробити висновки стосовно ролі судової практики у виробленні засадничих основ адміністративної процедури. Правова процедура, розтлумачена судом як складова частина принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. У результаті дослідження з’ясовано, що судами вироблено й окреслено в їхніх рішеннях низку позицій щодо розуміння окремих аспектів адміністративної процедури: сутності правової процедури, її значимості в адміністративно-правовому регулюванні; сутності принципу легітимних очікувань; щодо оцінювання співвідношення порушення адміністративної процедури з правомірністю прийнятого акта; розуміння права особи бути вислуханою (або права на участь в адміністративній процедурі); забезпечення законного інтересу (довіри) особи щодо збереження адміністративним актом чинності; щодо допустимості доказів в адміністративній процедурі; неможливості припинення (скасування) адміністративного акта, дія якого вичерпана виконанням, а також стосовно принципів реалізації публічною адміністрацією дискреції. У статті зроблено висновки, що судова практика формує базові ідеї та висновки, що можуть бути закладені в доктрину адміністративної процедури. Тим самим фактично суди заповнюють прогалини в правовому регулюванні порядку прийняття адміністративних актів.