РЕЄСТР «КОРУПЦІОНЕРІВ» В УКРАЇНІ: ЗМІНИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ СТРОКІВ ЗБЕРІГАННЯ ВІДОМОСТЕЙ І ПРОЦЕДУРНІ ВИКЛИКИ

Анотація

Мета статті. Статтю присвячено дослідженню функціонування Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, після запровадження строків зберігання відомостей у ньому про осіб, притягнутих до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності. Виявлено та проаналізовано проблеми правового й адміністративного функціонування цього Реєстру, висвітлено історію його становлення, оцінено вплив запровадження строків зберігання відомостей (з урахуванням рішення ЄСПЛ у справі «Ситник проти України» та Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо підвищення відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення» від 17.06.2025 № 4496-IX) на ефективність антикорупційних механізмів і взаємодію НАЗК з іншими органами публічної адміністрації. У роботі застосовано комбінований методологічний підхід: історико‑правовий аналіз для відтворення етапів становлення Реєстру; документальний і нормативно‑правовий аналіз положень Закону про запобігання корупції, проєктів реформ і підзаконних актів НАЗК; компаративістський аналіз у зіставленні національних рішень із принципами ЄСПЛ (право на приватне життя, пропорційність); інституційний аналіз процедур ведення Реєстру та порядків інформаційної взаємодії; операційно‑технічний аналіз якості даних; нормативно‑логічний і ризик‑орієнтований підхід для оцінки кадрових і процедурних наслідків; моделювання для розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення. Результати. Дослідження показало, що законодавче введення строків зберігання відомостей частково усуває проблему довічної стигматизації, на яку вказав у своєму рішенні ЄСПЛ, і встановлює базові критерії для різних видів відповідальності. Водночас залишилися значущі прогалини: відсутність чітко визначеного строку для відомостей про притягнення до дисциплінарної відповідальності, нерегламентований момент початку відліку термінів, невизначені процедури вилучення даних і взаємодії з кадровими підрозділами. Виявлено системні інформаційні проблеми: невідповідності кваліфікацій протиправних дій між органами, технічні помилки, неоднорідність наповнення записів. Внесені до закону зміни ускладнили кадрові перевірки під час прийняття на службу поза межами спеціальної перевірки та підвищили ризики прийняття рішень на основі неповних даних. Висновки. Реєстр має залишатися ключовим елементом антикорупційної інфраструктури, але його ефективність потребує комплексного доопрацювання: унормування строків для всіх видів відповідальності, уніфікації правил початку їх відліку, формалізованих процедур видалення даних, сервісів доступу до архівних записів для уповноважених органів та затвердження типових форм взаємодії між НАЗК і кадровими службами. Лише за таких умов Реєстр зможе поєднувати превентивну, інформаційну й аналітичну функції без порушення принципів пропорційності та прав людини.