НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КЕРУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ У СТАНІ СП’ЯНІННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

Мета статті – розглянути сучасний стан та визначити напрями удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані сп’яніння в умовах воєнного стану. У ній, на основі положень діючого законодавства, досягнень науки адміністративного права розглянуто положення трьох проєктів законів України, якими вносяться зміни та доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння в умовах правового режиму воєнного стану. Використано низку методів дослідження, обумовлених його метою та завданнями. Статистичний – для з’ясування динаміки кількості вчинених адміністративних правопорушень за участю водіїв, які перебували за кермом у стані алкогольного сп’яніння. Системно-структурний та функціональний – для визначення місця та роль окремих суб’єктів публічної адміністрації у забезпеченні обороноздатності країни, порівняльно-правовий метод використано під час дослідження проектів нормативно-правових актів та КУпАП, що визначають підстави та порядок застосування конфіскації транспортних засобів та ін. Результати. Норми законопроєктів розглянуто з точки зору їх матеріального та процесуального спрямування. Стовно першого напрямку сформульовано зауваження та пропозиції: щодо загальних положень конфіскації транспортного засобу, що полягає в його примусовій безоплатній передачі у власність держави; щодо кола суб’єктів, на чиї потреби передаються конфісковані транспортні засоби у період дії воєнного стану, виключивши з цього переліку Міністерство внутрішніх справ, і розширивши його за рахунок Національної гвардії України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань; щодо недоцільності доповнення КУпАП нормою, що позбавленням права керування транспортними засобами призначається судом та застосовується до осіб, які володіють таким правом на законній підставі, оскільки вони унеможливить застосування норм ч. 2, 3, 6, 7 ст. 130 Кодексу; щодо недоцільності встановлення такого стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами на десять років та їх конфіскацією, оскільки вони суперечать діючому законодавству; щодо запровадження тимчасового затримання транспортних засобів до вирішення справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП (пропозиції до ст. 265-2 Кодексу). Висновки. Основні пропозиції автора до наявних проєктів законодавчих актів зводяться змін та доповнень діючого законодавства за такими напрямками: а) тимчасовим затриманням із забороною відчуження такого транспортного засобу до розгляду справи суддею; б) скороченим строком накладення такого стягнення. Наголошується, що наявні проєкти потребують суттєвого доопрацювання, застосування комплексного матеріально-процесуального підходу з метою забезпечення реалізації завдань і досягнення їх цілей.