ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ ЯК КРИТЕРІЙ ЛЮДИНОЦЕНТРИЧНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА: АСПЕКТ ВІЙСЬКОВИХ СПОРІВ ТА ДИСТАНЦІЙНОГО ПРАВОСУДДЯ

Анотація

Метою статті є комплексне наукове осмислення доступу до правосуддя як ключового критерію людиноцентричного адміністративного судочинства в умовах воєнного стану, а також визначення особливостей реалізації цього критерію у сфері військових публічно-правових спорів і застосування дистанційних форм судового розгляду. Дослідження спрямоване на виявлення системних викликів, що постають перед адміністративною юстицією в умовах безпекових загроз, та на формування концептуальних орієнтирів її подальшого розвитку з урахуванням пріоритету прав і свобод людини. Методи. Методологічну основу дослідження становить поєднання загальнонаукових і спеціально-юридичних методів пізнання. Використано діалектичний метод для аналізу трансформації підходів до здійснення адміністративного судочинства в умовах воєнного стану; формально-юридичний метод – для дослідження нормативно-правового регулювання доступу до правосуддя та дистанційної участі у судовому процесі; порівняльно-правовий метод – для зіставлення доктринальних підходів і судової практики; системно-структурний метод – для визначення місця доступу до правосуддя в механізмі людиноцентричного правосуддя. Емпіричну базу становлять норми національного законодавства, практика адміністративних судів і Верховного Суду, а також матеріали узагальнення судової практики. Результати. У результаті дослідження обґрунтовано, що доступ до правосуддя в адміністративному судочинстві має розглядатися не лише як суб’єктивне право, а як системоутворюючий індикатор людиноцентричності судової діяльності. Встановлено, що військові спори є однією з найбільш уразливих категорій публічно-правових справ, у яких формальні процесуальні вимоги часто вступають у конфлікт з реальними можливостями військовослужбовців реалізовувати свої права. Доведено, що дистанційне правосуддя в умовах воєнного стану виконує компенсаторну функцію забезпечення фактичної доступності судового захисту, однак його застосування супроводжується істотними правовими та технічними ризиками, які можуть обмежувати ефективність судового захисту. Висновки. Зроблено висновок, що забезпечення доступу до правосуддя в адміністративному судочинстві вимагає переорієнтації процесуальних механізмів з формального підходу на досягнення реального захисту прав особи. Обґрунтовано, необхідність удосконалення процесуальних гарантій у справах за участю військовослужбовців і перегляду підходів до дистанційного судового розгляду з позицій людиноцентричної концепції правосуддя.