ПАРАДИГМАЛЬНА ТРАНСФОРМАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Анотація

Мета. Задум статті полягає у всебічному теоретико-прикладному дослідженні адміністративної відповідальності як ключового інституту адміністративного права в умовах його докорінної трансформації, що відбувається в Україні на рубежі минулого та нинішнього сторіч. Акцент зроблено на виявленні внутрішніх суперечностей чинного адміністративно-деліктного законодавства, його невідповідності людиноцентричній моделі публічного управління, нормам міжнародного права. Також, обґрунтовано потребу концептуального оновлення засад реалізації адміністративно-деліктних санкцій з урахуванням конституційних приписів, практики Конституційного Суду України та європейських стандартів належного врядування. Методи. Методологічну основу статті становить поєднання загальнонаукових та спеціально-юридичних методів пізнання, що забезпечують комплексний характер дослідження. Діалектичний метод використано для аналізу еволюції наукових уявлень про адміністративну відповідальність і виявлення закономірностей її трансформації. Системно-структурний метод дав змогу визначити місце адміністративної відповідальності у загальній системі адміністративного примусу та відмежувати її від інших примусових заходів. Формально-юридичний і логіко- семантичний методи застосовано для дослідження норм КУпАП, виявлення прогалин і колізій та уточнення змісту ключових правових категорій. Порівняльно-правовий метод використано для співставлення національної моделі адміністративної відповідальності з європейськими підходами, а доктринальний аналіз – для узагальнення позицій провідних вітчизняних учених. Результати. Доведено, що чинний інститут адміністративної відповідальності в Україні значною мірою зберігає риси карально-репресивної моделі, сформованої в умовах радянської правової системи, що не відповідає сучасним вимогам правової держави. Встановлено, що відсутність законодавчо закріпленої дефініції адміністративної відповідальності й фрагментарність доктринальних підходів ускладнюють правозастосовну діяльність владних органів і створюють ризики свавільного обмеження прав і свобод особи. Обґрунтовано, що принципи адміністративної відповідальності відіграють не декларативну, а безпосередньо регулятивну роль у механізмі публічно-владного примусу. Особливого значення в цьому контексті набувають засадничі положення, закріплені Законом України «Про адміністративну процедуру», які істотно підвищують стандарти застосування адміністративно-деліктної відповідальності. Доведено доцільність розгляду адміністративної відповідальності як комплексного інституту адміністративного права, що поєднує матеріальні й процесуальні елементи, охоронну, превентивну та примусову функції і реалізується виключно в межах визначеної законом процедури. Висновки. Констатовано, що ефективність адміністративної відповідальності як форми публічно-владного примусу можлива лише за умови її доктринального та нормативного переосмислення на засадах верховенства права, індивідуалізації, пропорційності та невідворотності відповідальності. Реалізація положень Закону України «Про адміністративну процедуру» здатна суттєво посилити процесуальні гарантії захисту прав особи, обмежити дискрецію владних суб’єктів і наблизити національну модель адміністративної відповідальності до європейських стандартів.