ТРАНСФОРМАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: БАЛАНС МІЖ БЕЗПЕКОЮ ТА ПРАВАМИ ЛЮДИНИ

Анотація

Мета статті – проаналізувати трансформацію адміністративного права України в умовах воєнного стану, розкрити правову природу адміністративно-правового режиму воєнного стану, визначити ключові тенденції зміни публічної адміністрації та окреслити напрями адаптації адміністративно-процедурних, організаційних і кадрових механізмів до надзвичайних умов функціонування держави. Методи. Методологія дослідження передбачає загальнонаукові та спеціально-правові методи. Методи аналізу та синтезу використовувалися для опрацювання наукових джерел, присвячених трансформації адміністративного права в умовах воєнного стану та формуванню кризових моделей правового регулювання. Порівняльно-правовий метод застосовувався для аналізу міжнародного досвіду правового регулювання надзвичайних режимів, практики Європейського суду з прав людини та можливостей їх імплементації в українське законодавство. Нормативно-правовий метод допоміг оцінити чинні норми Конституції України, Закону «Про правовий режим воєнного стану» та Закону «Про адміністративну процедуру». Системно-структурний підхід дав змогу комплексно оцінити правові, організаційні та ціннісні аспекти реформування публічної адміністрації та визначити роль адміністративного права в забезпеченні стабільності держави в період воєнних викликів. Результати. У процесі дослідження встановлено, що воєнний стан зумовив глибоку трансформацію адміністративно-правової системи України, яка проявилася у зміні логіки публічного управління, посиленні ролі кризових процедур і зростанні значення принципів пропорційності, законності та верховенства права. Проаналізовано особливості впровадження спеціального адміністративно-правового режиму воєнного стану в Україні як тимчасової, гнучкої та адаптивної моделі адміністративного регулювання, спрямованої на забезпечення стабільності держави в умовах збройної агресії. Визначено його ключові риси – тимчасовість, спрощеність процедур, розширення дискреційних повноважень за умови парламентського й судового контролю, підвищену персональну відповідальність посадових осіб та необхідність дотримання балансу між публічними інтересами й правами людини. Доведено, що адміністративно-правовий режим воєнного стану виконує стабілізуючу функцію, забезпечуючи правомірність і безперервність дій публічної адміністрації навіть у надзвичайних обставинах. Особливу увагу приділено цифровізації публічного управління, розвитку електронних адміністративних процедур і впровадженню технологічних інновацій, які дали змогу зберегти ефективність органів влади під час бойових дій. Підкреслено значення компетентнісної моделі державної служби та принципів належного врядування (good governance) як чинників підвищення якості управлінських рішень і зміцнення довіри громадян до держави в умовах війни. Висновки. Адміністративне право в умовах воєнного стану виступає кризово-адаптивною моделлю правового регулювання, зорієнтованою на ефективність, правову визначеність і людиноцентризм. Його трансформація в період війни забезпечує збереження дієвості демократичних принципів і водночас формує інституційну основу післявоєнного оновлення державності України на європейських засадах належного врядування та верховенства права.