ТЕОРІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТАХ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО АДМІНІСТРАТИВНУ ПРОЦЕДУРУ» ТА ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

Анотація

Мета. Мета статті полягає в тому, щоб на основі доктрин адміністративногоправа критично проаналізувати місце й роль, передові положення й недоліки ЗаконуУкраїни «Про адміністративну процедуру», зокрема щодо розвитку на його основітеорії адміністративного права воєнного стану.Методи. При формуванні узагальнень та висновків статті було використано системуметодів наукового пізнання. Метод системного аналізу дав можливість виявитимісце і роль Закону України «Про адміністративну процедуру» в системі джерел правата публічному адмініструванні. Діалектичний філософський метод допоміг критичнойого дослідити. Формально-догматичний метод забезпечив аналіз його положень.Індуктивний метод у поєднанні зі способами прогнозування дав можливість визначитинапрямки вдосконалення теорії адміністративного права сектору безпеки й оборониУкраїни в умовах воєнного стану.Результати. Сучасна теорія адміністративного права України є такою, що відповідаєєвропейським цінностям. Вона ввібрала в себе кращі взірці теорії адміністративногоправа Німеччини, Франції, деяких інших держав-членів ЄС. Характеризуєтьсялюдиноцентризмом, чинниками демократизму та розбудовується на основі принципуверховенства права.Досягнувши певної якості з погляду засад європейських цінностей, теоріяадміністративного права України не стала догматичною. Вона продовжує системнорозвиватися еволюційним шляхом щодо забезпечення супроводу всіх публічнихсекторів, сфер і галузей публічного адміністрування. Критично відзначено, щов багатьох аспектах теорія адміністративного права відстає від вимог (практики)воєнного стану. Від українських учених-адміністративістів військовослужбовцісил безпеки й оборони, громадянське суспільство та публічний апарат державивимагає дати відповіді на низку вагомих викликів щодо волонтерства, співвідношенняпублічного адміністрування захисту воєнної та державної таємниці та свободислова, забезпечення дисципліни у підрозділах сил безпеки й оборони, особливостейпублічного адміністрування на тимчасово окупованих територіях, забезпечення правта інтересів тимчасово переміщених осіб, особливостей добору кандидатів на публічніпосади в умовах воєнного стану та ін. В Україні існують усі умови для вирішенняцих проблем, адже за час незалежності створені та успішно функціонують понад15 потужних наукових шкіл адміністративного права.Закон України «Про адміністративну процедуру» не змінив за сутністю теоріюадміністративного права України. Проте його норми по-новому й більш рельєфночервоною ниткою будуть наповнювати всю наявну матерію адміністративного права.Перемога України у війні за незалежність – безкомпромісна, адже Український народне може допустити повторення голодомору 1932/1933рр., інших видів вбивства,калічення та знущань рашистів над усім українським. Одночасно не допустить цього й демократична міжнародна спільнота. Проливаючи кров, українські солдати воюють нетільки за громадян України, але й за всі народи ЄС, практично весь демократичний світ,захищаючи їх від тоталітаризму. Тому Україна отримує допомогу зброєю та публічнимифінансами від десятка держав (найбільше від США) не як подання жебраку, а як нації,яка самотужки обороняє від рашистів цінності всього демократичного світу.Воєнний стан забезпечується на основі різних норм публічного права, головну роль середяких поряд із конституційними відіграють норми адміністративного права. Відповідноправотворча та правозастосовна діяльність публічної адміністрації набуває більшогоадміністративно владного характеру, що вимагає по-новому поглянути на теоріюадміністративного права, яка має розкривати засади для ефективного відбиттявійськової агресії російсько-терористичних військ в Україні. Провідним при цьому є те,що воєнний стан не має призводити до порушення прав і свобод громадян, а тількиможе мінімально їх обмежувати в об’єктивно необхідних межах.Велике значення в цьому має забезпечення засад, а якщо війна затягнеться – той безпосередньо норм нового Закону України «Про адміністративну процедуру». Вінзайняв своє невід’ємне місце в системі основних джерел адміністративного права.Цей Закон за задумом творців адміністративної реформи має бути віднесений додругої книги умовного «Адміністративного кодексу України» (практично зводу законівосновних джерел адміністративного права), до якої крім нього входить КУпАП (книга1), КАСУ (книга 3), Закон України «Про запобігання корупції» та правила етичноїповедінки (книга 4), які затверджені підзаконними нормативно-правовими актамиадміністративних органів для різних видів публічної адміністрації за галузевою ознакою.Закон України «Про адміністративну процедуру» декларував декілька доктринальнихкатегорій, які вже широко вживалися в науковій та навчальній літературіз адміністративного права. Відчувається, що автори законопроєкту використалидоктринальні праці українських вчених. Серед новел категорійного законодавчогоопису слід відзначити прямо сформоване розуміння адміністративного органу;публічного інтересу; адміністративного акта; функції публічної адміністрації. Не зусім законодавчо прописаним змістом названих категорій ми не можемо погодитисяв повному обсязі, проте підкреслюємо, що вони є знаковим позитивним крокому формуванні на високому рівні засадничих норм адміністративного права.Висновки. Теорія адміністративного права України в контекстах Закону України «Проадміністративну процедуру» та воєнного стану в Україні базується на європейськихцінностях та характеризується людиноцентризмом, чинниками демократизму,панування принципу верховенства права, спеціальними засадами щодо відбиттяповномасштабного вторгнення російсько-терористичних військ в Україну. ЗаконУкраїни «Про адміністративну процедуру» зайняв своє невід’ємне місце в системізведення основних джерел адміністративного права – умовного «Адміністративногокодексу України». Його засадничі положення є досконалими, адже законодавецьв них практично легалізував нормами Закону доктринальні розробки українськихучених. Проте вчені-адміністративісти залишаються в боргу перед героями-воякамиЗбройних сил України, інших сил безпеки й оборони, волонтерами, біженцями,тимчасовими переселенцями, адже ще не виробили теорію адміністративного правадля періоду воєнного стану.