ОНОВЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ПРИЙНЯТТЯМ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО АДМІНІСТРАТИВНУ ПРОЦЕДУРУ»
Анотація
Статтю присвячено з’ясуванню напрямів нормопроектувальної та нормотворчої діяльності, необхідних для формування та сталого функціонування узгодженої системи нормативно-правових актів, що регулюватимуть адміністративну процедуру. Метою статті є встановлення оптимальних способів новелізації існуючих нормативно- правових актів України (переважно законодавчих, але також і підзаконних), що містять окремі адміністративно-процедурні норми, у зв’язку із прийняттям загального Закону України «Про адміністративну процедуру», який повинен набути чинності наприкінці 2023 року. Застосована у статті методологія передбачає використання наукових методів документального аналізу, порівняльного правознавства, моделювання, а також системного методу. В результаті проведеного дослідження сформульовано загальні висновки та рекомендації суб’єктам нормопроектувальної та нормотворчої діяльності щодо істотного оновлення існуючих нормативно-правових актів із різним обсягом адміністративно-процедурних норм у зв’язку з прийняттям загального Закону України «Про адміністративну процедуру». По-перше, бажаними у зазначеній вище діяльності є зменшення кількості та й загалом – мінімізація нормативно-правових актів, які більшою або меншою мірою регулюють адміністративну процедуру в Україні. Така мінімізація об’єктивно знизить існуючі ризики виникнення колізій юридичних норм та потенційну правову невизначеність для численних суб’єктів правозастосування: як належних функціонально до публічної адміністрації на центральному і на місцевому рівнях, так і для приватних (фізичних та юридичних) осіб – учасників адміністративного провадження. По-друге, збереження спеціального правового регулювання у певних сферах діяльності національної публічної адміністрації не повинно мотивуватись самою наявністю законодавчих актів чи, більше того – усталеними традиціями їх правозастосування, що на практиці межує з консерватизмом. Єдиною причиною залишення чинними певних актів спеціального законодавства із вмістом адміністративно-процедурних норм повинно бути реальне обґрунтування доцільності закріплення певних особливостей, відмінних від правил загальної адміністративної процедури. По-третє, в обґрунтованих випадках збереження спеціальних нормативно-правових актів їх положення варто узгоджувати не лише із принципами адміністративної процедури, визначеної новим загальним Законом, але й із його новою термінологією та підходами до ключових адміністративно-процедурних інститутів. Крім того, такі акти спеціального законодавства доцільно доповнювати бланкетною нормою про субсидіарне застосування норм Закону України «Про адміністративну процедуру» щодо не врегульованих питань порядку прийняття та виконання адміністративних актів у відповідній сфері публічного адміністрування.
Посилання
2. Hrytsenko I (red., 2015) Zahalne administratyvne pravo: pidruchnyk [General administrative procedure]. Kyiv : Yurinkom Inter. [in Ukrainian]
3. Tymoshchuk, V. (2021). Teretychni i praktychni vyklyky zahalnoyi administratyvnoyi protsedury v Ukrayini, [Theoretical and practical challenges of formation of general administrative procedure in Ukraine]. Pravo Ukrainy, no. 10, pp. 28–43. [in Ukrainian]
4. Shkolyk A, (2020) Administratyvno-protsedurne zakonodavstvo ta yoho systematyzatsiia [Administrative procedure legislation and its systematyzation]. Odesa: Helvetyka. [in Ukrainian]


