ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО АДМІНІСТРАТИВНУ ПРОЦЕДУРУ»

Анотація

Мета. Стаття присвячена аналізу змісту визначень окремих термінів, які сформульовані у Законі України «Про адміністративну процедуру», з наступним наведенням пропозицій щодо їх удосконалення. Методи. Методологію дослідження становлять різноманітні методи наукового пізнання, включаючи порівняльно-правовий, системно-структурний, аналізу, синтезу та інші, що дають змогу системно й послідовно підійти до розв’язання наукових завдань, дослідити і порівняти між собою позиції вчених, положення правових актів відповідних держав, судової практики та сформулювати авторські висновки. Результати. У статті стверджується, що вітчизняні автори, у тому числі й розробники проєктів нормативно-правових актів, доволі поверхово, а іноді і безвідповідально ставляться до формулювання дефініцій відповідних юридичних термінів, що виключно негативно позначається на ефективності правозастосування. Це пов’язано з тим, що дефініція містить у собі абстрактну модель, з якою порівнюються реально існуючі суспільні відносини, які очікують на впорядкування за допомогою адміністративного акта. У статті проаналізовано визначення термінів «адміністративний орган», «адміністративний акт», «дискреційне повноваження», які отримали легальне формулювання у Законі України «Про адміністративну процедуру». Висновки. За результати відповідних досліджень запропоновано змінити визначення адміністративного органу та розуміти під ним будь-який суб’єкт, який на постійній або тимчасовій основі виконує функції публічної адміністрації, пов’язані з прийняттям адміністративного акта. Доведено, що легальне визначення адміністративного акта має ознаки неповноти, що проявляється у такому: відсутність «прив’язки» адміністративного акта до сфери адміністративно-правового регулювання; неврахування можливості поширення дії адміністративного акта на групу осіб, що може бути визначеною на підставі окремих критеріїв; неврахування можливості існування адміністративного акта без адресата; ігнорування того факту, що адміністративний акт має бути обмежений лише зовнішнім впливом. Проблемним виглядає і визначення дискреційного повноваження, оскільки під час його формулювання не було враховано специфічні особливості цієї категорії. У роботі запропоновано під дискреційним повноваженням розуміти наданий адміністративному органу певний простір для здійснення вибору між декількома допустимими з точки зору права рішеннями.