ЗАХИСТ НАЦІОНАЛЬНОЇ КРИТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Анотація

Мета. Переваги сучасного цифрового світу та розвиток інформаційних технологій зумовили появу нових загроз національній безпеці в інформаційній сфері. Дедалі частіше об’єктами кібератак, кількість та потужність яких постійно зростає, стають інформаційні ресурси фінансових установ, підприємств транспорту та енергозабезпечення, державних органів, які гарантують безпеку, оборону, захист від надзвичайних ситуацій. Тому метою дослідження є пошук шляхів вирішення актуальних проблем захисту національної критичної інформаційної інфраструктури. Методи. Для виконання дослідження були використані різні матеріали і застосовані сукупність загальнонаукових та спеціально-юридичних наукових методів: діалектичний метод, метод системного і контент-аналізу, метод індукції та дедукції, формально-юридичний метод та інші. Ці методи були обрані з урахуванням обраної мети та завдань дослідження. Результати. У статті висвітлено актуальний стан правового регулювання захисту критичної інформаційної інфраструктури України. Запропоновано орієнтовний перелік об’єктів вітчизняної критичної інформаційної інфраструктури, які потребують захисту, для використання в наукових дослідженнях і практиці. Зазначено актуальні загрози безпеці критичної інформаційної інфраструктури, визначені у документах стратегічного рівня та додатково уточнені за результатами аналізу матеріалів практики протидії таким загрозам. Такі загрози набувають принципово нового значення в умовах ведення РФ гібридної війни проти України та мають тенденції до посилення їх негативного впливу на стан національної безпеки в різних її сферах. Безпека та захищеність об’єктів критичної інформаційної інфраструктури від таких загроз визначені в Україні на концептуальному рівні одними із базових елементів національної системи стійкості. Окреслено сучасні проблемні аспекти та потреби захисту об’єктів критичної інформаційної інфраструктури, запропоновані шляхи їх вирішення з урахуванням українського та світового досвіду, у т. ч. законодавчі, організаційні, технічні, режимні, розвідувальні, контррозвідувальні, оперативно-розшукові. Висновки. Для України характерними є недоліки правового регулювання функціонування та захисту національної критичної інформаційної інфраструктури, недосконалість державної політики в сфері її захисту в умовах високого ризику вчинення диверсій і терористичних та кібератак на її об’єкти. Тому для організації ефективного захисту ОКІІ України необхідно завершити процес формування законодавчого підгрунття цієї діяльності, сформувати національну систему захисту таких об’єктів, запровадити єдину методологію забезпечення їх стабільного функціонування. Також доцільно забезпечити упровадження міжнародних стандартів діяльності, налагодження державно-приватного партнерства та розвиток міжнародної співпраці у вказаній сфері.