НОРМИ, ЩО ВСТАНОВЛЮЮТЬ ПРОЦЕДУРИ СПРАВЛЯННЯ МІСЦЕВИХ ЗБОРІВ, У СТРУКТУРІ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСА УКРАЇНИ

Анотація

Мета. Метою статті є обґрунтування пропозиції щодо розташування правових норм, що встановлюють порядок справляння місцевих зборів, у структурі Податкового кодексу України (ПКУ). Методи. За допомогою контент-аналізу проведено квантифікаційну обробку тексту ПКУ з подальшою інтерпретацією результатів, для логічного опрацювання правових норм застосовано формально-юридичний метод, при зіставленні структури кодексу упродовж усього терміну його дії – порівняльний метод, під час поділу місцевих податків і зборів залежно від об’єкта оподаткування використано метод угруповання. Результати. Обґрунтовано, що законодавчо закріплене визначення поняття «збір (плата, внесок)» має тавтологією істотної ознаки спрямування обов’язкового платежу, містить умову отримання платниками спеціальної вигоди, що не відповідає дійсності, не у повній мірі корелюється з рентною платою та орендною платою (за землю); у визначуваному понятті ототожнено слова, які не є синонімами і мають різне лексичне значення. Сформульовано логічні дефініції податково-правових термінів «збір (податковий)» та «місцевий збір», які розкривають сутність цих обов’язкових платежів. Доведено, що податку на майно в податковій системі не існує. Норми ст. 265 Податкового кодексу України суперечать здоровому глузду – один місцевий податок не може «складатися» з трьох місцевих податків, які мають різні законодавчо закріплені обов’язкові елементи. Наголошено, що сьогодні при наявності у суб’єкта господарювання відповідного майна (у значені, наведеному в ст. 190 Цивільного кодексу України) він може бути платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, плати за землю та збору за місця для паркування транспортних засобів. Об’єкт оподаткування туристичним збором законодавчо не встановлено; доведено, що ним є послуга з тимчасового розміщення, отримана фізичною особою-платником збору у місцях проживання (ночівлі), перелік яких наведено у пп. 268.5.1 ПКУ. Підкреслено, що назва та структура розділу ХІІ ПКУ, не узгоджується з нормами ст. 10, ст. 265 цього кодексу. У цей розділ кодифікованого правового акта включено норми, які встановлюють процедуру справляння туристичного збору, яким не обкладається майно. Висновки. Запропонована структура спеціальної частини Податкового кодексу України, у яку поміщено процедури справляння існуючих у податковій системі податків і зборів, цілком і повністю відповідає чинним нормам п. 8.1 ст. 8, п. 9.1 ст. 9, п. 10.1, 10.2 ст. 10 ПКУ та дає можливість, у разі введення в податкову систему України нових загальнодержавних і/або місцевих податків і зборів, вносити доповнення у відповідний розділ цього кодифікованого правового акту.