ПУБЛІЧНИЙ ІНТЕРЕС У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ1: ВИХІДНІ ПОЗИЦІЇ ДОКТРИНАЛЬНОГО РОЗУМІННЯ І ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ (ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА КАЗАХСТАНУ)

Анотація

Мета. Метою статті є спроба проаналізувати категорію «публічний інтерес» з позицій доктринального розуміння та практичного застосування у сфері публічного управління. Методи. Методологію дослідження становлять різноманітні методи наукового пізнання, включаючи порівняльно-правовий, системно-структурний, аналізу, синтезу та інші, які дають змогу системно й послідовно підійти до розв’язання наукових завдань, дослідити і порівняти між собою позиції вчених, положення правових актів відповідних держав, судової практики та сформулювати авторські висновки. Результати. У статті публічний інтерес розглядається крізь історичну призму та робиться висновок, що за радянських часів ця категорія використовувалася в якості «зручної ширми» для обмеження прав приватних осіб, що не дозволяє посилатися на раніше отримані наукові результати для обґрунтування сучасних тенденцій у даній сфері. Значну увагу у роботі присвячено пошуку універсального визначення категорії «публічний інтерес». Автор критикує існуючі підходи щодо цього питання, особливо наголошуючи на тому, що кількісні показники носіїв певного інтересу не можуть виступати достатньою підставою для віднесення того або іншого з них до кола публічних інтересів. У статті, поміж іншим, наголошується, що система публічних інтересів не може бути постійною та незмінною. Вона формується під дією різних чинників і тому має час від часу переглядатися. Однак при цьому держава повинна турбуватися про стабільність публічних інтересів і не допускати їх необґрунтованого звуження чи/або розширення. Приділяє науковець увагу і питанню альтернативних поглядів на обсяг публічних інтересів у межах сучасних держав, апелюючи при цьому до авторів лібертаріанської концепції держави. На його погляд, ця концепція у певних межах використовується органами судової влади, які вирішують випадки конкуренції між правами людини та публічним інтересом, що підтверджує її життєздатність. У роботі наголошується також, що публічний інтерес є конституційною цінністю, що допомагає йому конкурувати з іншими конституційними цінностями (наприклад, основними правами й свободами людини) та мати пріоритет щодо цінностей, які знайшли закріплення на рівні законів і підзаконних актів. Висновки. Важливим аспектом роботи є формулювання умов, за яких допускається обмеження прав і свободи людини з посиланням на необхідність забезпечення публічного інтересу, який, на думку автора, є цінністю «другого порядку» у сучасній демократичній та правовій державі.