ПУБЛІЧНА СЛУЖБА І ЇЇ ЛЕГАЛЬНА ДЕФІНІЦІЯ

Анотація

Мета. Пошук термінологічної уніфікації з правовим поняттям державної служби та методичними можливостями, які відкриваються для розвитку якості її персоналу. Методи. У статті розглянуто рідковживане, але глибоко вкорінене в континентальних системах поняття публічної служби в її розумінні як елемента юридичної техніки шляхом використання комплексу філософських, загальних і спеціальних методів дослідження. Це поняття представлене в нарисі історії його розвитку, яка окреслена стосовно України та в деяких більш загальних рисах. Серед іншого, ця історія характеризується й найбільш шкідливими, а в кількох випадках все ще наявних і згубних для подальшого розвитку правил та інституцій. У тексті йдеться також про основоположні конституційні положення та перспективи розвитку поняття публічної служби з їх урахуванням. У зв’язку з цим виявлено деякі шкідливі розбіжності та надано пропозиції щодо покращення. Результати. оскільки деяка термінологія успадкована від попередніх правових режимів, це є підставою для термінового капітального перегляду. Текст пропозицію узагальнення, пов’язану з різноманіттям видів робіт і професій, об’єднаних завданням відповідати на суспільні потреби та задовольняти суспільні запити, як цього очікують від сучасної держави. Конституція дала певні вказівки, але встановила різні та частково суперечливі цілі. У статті зазначається, що державна служба має бути озброєна юридичною технікою, нормами права та іншими засобами, які посилюють сучасну державу, дозволяючи адекватні та своєчасні дії на розв’язання поточних проблем. Сучасне легальне визначення публічної служби з’явилося в законодавстві України з прийняттям Кодексу адміністративного судочинства у 2005 році. З плином часу воно не набуло особливо поширеного вживання, хоча персонал державних органів постійно потребує дол себе багато уваги. Наводячи деякі приклади розв’язання проблем публічної служби різного виду, у статті зазначено, що термінологічна уніфікація додасть до посилення конкуренції і сприятиме вдосконаленню підходів до кваліфікації державних службовців, забезпечуючи необхідний розвиток у напрямку зміцнення верховенства права. Висновки. В результаті аналізу автори мають на меті сформувати усвідомлення того, що юридичне поняття публічної служби відкриває можливість оцінити і до належної міри ототожнити схожі ознаки здавалося б досить далеко одна від одної розташованих і врегульованих різними нормативними комплексами посад публічної служби, які демонструють істотну зовнішню диференціацію і цільове спрямування. Тим часом, їхня належність до публічної служби, визначальним для якої є мета загального блага, дозволяє сформувати спільну для всієї публічної служби нормативно-ціннісну основу, базою якої є конституційні приписи та їхнє співвідношення і вартісні оцінки. З її урахуванням і згідно деталізації, яку визначає наступне галузеве законодавство, а також судова і адміністративна практики, мають бути визначені подальші напрямки і заходи вдосконалення і розвитку діючої нормативної бази і реалій несення публічної служби, наповнення її особистого / кадрового складу, матеріального та іншого забезпечення.