СУБ’ЄКТИ ІНІЦІЮВАННЯ ПИТАННЯ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ ШЛЯХОМ ЗУПИНЕННЯ ДІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОГО АКТА АБО НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТА

Анотація

Мета. Визначити проблеми, пов’язані з нормативним встановленням суб’єктів ініціювання питання щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії актів (індивідуальних актів або нормативно-правових актів) суб’єктів владних повноважень та запропонувати шляхи їх вирішення. Методи. За допомогою спеціального формально-логічного методу було досліджено питання щодо дотримання вимог принципу правової визначеності під час нормативного закріплення суб’єктів ініціювання питання щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії актів суб’єктів владних повноважень. Завдяки таким загальнотеоретичним методам, як аналіз, синтез, узагальнення та моделювання, було виявлено законодавчі помилки при встановленні суб’єктів ініціювання питання щодо забезпечення позову та сформовано пропозиції щодо їх виправлення. Результати. У статті проаналізовано положення Кодексу адміністративного судочинства України в частині суб’єктів ініціювання питання щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії актів суб’єктів владних повноважень. Крізь призму наукових позицій та судової практики досліджено питання про те, чи адміністративний суд та усі учасники справи (позивач, відповідач, треті особи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб) є реальними носіями процесуального права на забезпечення позову шляхом зупинення дії актів суб’єктів владних повноважень. Висновки. Доведено, що законодавцем всупереч принципу правової визначеності не передбачено усіх суб’єктів ініціювання питання щодо забезпечення адміністративного позову. Зазначено про те, що положення ч. 1 ст. 150 КАС України та ч. 2 ст. 150 КАС України вступають у колізію між собою. Ця колізія полягає у тому, що частиною першою вказаної статті імперативно встановлено, що суб’єктами ініціювання питання щодо забезпечення позову є виключно учасники справи та адміністративний суд, а частиною другою до суб’єктів ініціювання питання щодо забезпечення позову також віднесено особу, яка, хоч і може набути процесуального статусу учасника справи (позивача), однак ще його не набула. Обґрунтовано, що законодавець, віднісши відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача як учасників справи до суб’єктів ініціювання питання щодо забезпечення адміністративного позову, не врахував правову природу цього процесуального інституту. Обґрунтовано, що наділення адміністративного суду правом на забезпечення позову з власної ініціативи відповідає специфіці адміністративного судочинства. Запропоновано внесення змін до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які покликані вичерпно закріпити коло суб’єктів ініціювання питання щодо забезпечення позову, що вдосконалить процесуальний порядок реалізації інституту забезпечення адміністративного позову.