СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПОЛІЦЕЙСЬКОГО ПРАВА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (ЧАСТИНА ПЕРША)

Анотація

Метою цієї статті є осмислення історичних етапів становлення та розвиткуполіцейського права Російської Імперії. Досягнення поставленої мети передбачає вивченняджерел поліцейського права, аналіз їх змісту та значення для подальшого розвитку галузі,що розглядається. Методологічною основою роботи є загальнонаукові методи пізнання,а також ретроспективний та порівняльний правовий аналіз. Стаття складаєтьсяіз трьох самостійних частин, кожна з яких присвячена окремому етапу розвиткуполіцейського права. В основу пропонованої автором періодизації покладено обсягта якість нормативного матеріалу, що регулює поліцейську діяльність.Перша частина статті присвячена етапу становлення поліцейського права, якийрозпочався у 1718 році зі створення Головної поліцмейстерської канцелярії та затвердженняпосади Генерал-поліцмейстера. У тому року Петром I було видано «Пункти, даніЗ. Петербурзькому Генерал-полицмейстеру», що стали першим джерелом поліцейськогоправа у його класичному розумінні. Зміст Пунктів було конкретизовано в Указах Сенатута Генерал-поліцмейстера. У 1721 році за аналогією з Пунктами була видана ІнструкціяМосковському Обер-Поліцмейстеру Грекову, що відрізнялася від Пунктів більш детальнимнормативним регулюванням суспільних відносин у сфері.Проведений аналіз джерел поліцейського права дозволяє виділити ряд ключовихособливостей нормативного регулювання поліцейської діяльності на етапі йогостановлення, до яких слід віднести наявність у поліції безлічі не властивих їй у класичному розумінні функцій, широкі дискреційні повноваження за відсутності чітких механізмомвідомчого та громадського контролю, до вирішення завдань, що стоять перед поліцією.Етап становлення поліцейського права характеризується також безсистемним викладомправового матеріалу та відсутністю власне російської доктрини поліцейського права, якана цьому етапі ще не сформувалася.Несистематизоване профільне законодавство, надмірна функціональність поліції,відсутність доктрини поліцейського права істотно знижували ефективність поліцейськоїдіяльності. Створений на етапі становлення поліцейського права механізм правовогорегулювання потребував серйозного реформування. У цьому у другій половині XVIII в.з ініціативи Катерини II розпочався пошук напрямів подальшого вдосконалення правовоїсистеми Російської Імперії загалом та правового регулювання поліцейської діяльностізокрема. У 1782 був затверджений Статут благочиння або поліцейський, який вивівзаконодавче регулювання поліцейської діяльності на якісно новий, кодифікований рівень.З його твердженням етап становлення поліцейського права у царській Росії слід вважатизавершеним.