МОЖЛИВІСТЬ РАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВЦЯ НА ПРАКТИЦІ: ЛИТВА

  • Даріюс Бейноравічус Інститут публічного права, Юридична школа Миколаса Ромеріса, Університет Миколаса Ромеріса
Ключові слова: законодавець, законодавство, регулювання, законодавча техніка, соціальний компроміс

Анотація

У досконалості такої техніки особливо зацікавлені законодавець, посадові особидержавного апарату та юристи – усі, хто стикається зі створенням, застосуваннямта систематизацією нормативно-правових актів. Мислення в законодавстві є ключовимелементом процесу, в якому законодавець – як юридичний (юридичний), так і політичний –має обрати одне з багатьох рішень, які закріплюють соціальний компроміс. Законодавчатехніка в литовській доктрині трактується у вузькому і широкому сенсі.Ця стаття доводить необхідність визначення сфери дії законів потребами суспільства,а не волею влади; він також пояснює, як законодавець повинен застосовувати для цьогоправову соціологію. Наукові методи юридичної соціології в правотворчість запровадженіпорівняно недавно. Вплив права на політичну владу в процесі правотворчості відображається у фактичній юридично закріпленій політиці. Оскільки правосвідомість –«дух права» – має безпосередній вплив на політичні процеси та визначає встановленняпроцедур, тому сама політика стає частиною права. При цьому в політичних процесахправо стає динамічним, а сама політика закріплюється в праві.У цій статті, трактуючи законодавчу техніку в широкому сенсі, як сукупність методіві засобів, що використовуються при підготовці, виданні та систематизації нормативно-правових актів, слід виділити одну з її цілей – удосконалення законодавчого процесу зтехнічної точки зору. У Литві необхідно зазначити, що зміст цих вимог зазнав позитивнихякісних змін зі змінами правових актів. Крім загальних техніко-лінгвістичних вимог,викладено вимоги до матеріального змісту, що становлять сферу індивідуальногорегулювання, співвідношення з іншими нормативно-правовими актами, істотні принципирегулювання суспільних відносин тощо. При цьому посилання на джерело офіційні публікаціїбули відмовлені, і всі ці зміни призводять до висновку, що законодавча техніка в цій сферістала простішою та зрозумілішою, що сприяє розвитку кращого законотворчості.

Посилання

1. Conseil de l`Europe / Principes et methodes d`elaboration des normes juridiques. Strasbourg, 1983.
2. Lietuvos Respublikos Seimo statutas, Valstybės žinios. 1994, Nr. 15-249.
3. Lietuvos Respublikos teisėkūros pagrindų įstatymas, Valstybės žinios. 2012, Nr. 110-5564.
4. Lietuvos Respublikos Vyriausybės 1994 m. rugpjūčio 11 d. nutarimas Nr. 728 ,,Dėl Lietuvos Respublikos Vyriausybės darbo reglamento patvirtinimo“, Valstybės žinios. 1994, Nr. 63-1238.
5. Lietuvos Respublikos teisingumo ministro 2013 m. gruodžio 23 d. įsakymas Nr. 1R-298 ,,Dėl Teisės aktų projektų rengimo rekomendacijų patvirtinimo“, Valstybės žinios. 2013, Nr. 137-6952.
6. Atias C. La distinction du droit et de la loi en droit privé français contemporain. Colloque Droit et loi, L’université d’Aix-Marseille, la faculté du droit. 1987.
7. Карбонье Ж. Юридическая социология. Москва : Прогресс, 1986.
8. Durkheim E. Sociologijos metodo taisyklės. Vilnius : Vaga, 2001, p. 103.
9. Lietuvos teisė 1918-2018 m.: šimtmečio patirtis ir perspektyvos/ Autorių kolektyvas. Vilnius : Mykolo Romerio universitetas, 2018.
10. Römeris M. Valstybė, T. I. Vilnius, 1995. P. 285–287.
11. Šlapkauskas V. Socialinės deviacijos intensyvėjimas / Jurisprudencija, 2001. T. 19 (11).
12. Viandier A. La crise de la technique législative // Droits / Revue française de théorie juridique (définir le droit /1), 1990, Nr. 10.
Опубліковано
2021-12-09
Як цитувати
Бейноравічус, Д. (2021). МОЖЛИВІСТЬ РАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВЦЯ НА ПРАКТИЦІ: ЛИТВА. Адміністративне право і процес, (4(31), 77-86. https://doi.org/10.17721/2227-796X.2020.4.07
Розділ
Зарубіжне адміністративне право та процес