АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ДЕПОРТАЦІЇ ТА ВИСЕЛЕННЯ ГРОМАДЯН ТРЕТІХ КРАЇН ІЗ ДЕРЖАВ – ЧЛЕНІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Анотація

Мета статті полягає у висвітленні ключових питань, пов’язаних із депортацією та виселенням громадян третіх країн із держав-членів Європейського Союзу. Визначено, що в межах Європейського Союзу більшість питань, пов’язаних із процесами депортації та виселення громадян третіх країн із території ЄС, та держав-членів ЄС, віднесені до спільної імміграційної політики. У дослідженні використано низку методів, які визначені його метою і завданнями. Авторами використано комплекс загальнонаукових та спеціальних наукових методів. Діалектичний метод пізнання застосовувався під час аналізу правових відносин, що складаються в межах ЄС та перебувають в умовах постійного розвитку та вдосконалення. Історико-правовий метод надав можливість дослідити практику використання державами депортації на різних етапах розвитку права ЄС. Порівняльно-правовий метод застосовувався під час співставлення умов депортації в різних європейських країнах. Результати статті визначені ключовими положеннями, які регламентують питання депортації та виселення, що слугують правовими заходами в боротьбі ЄС та його держав-членів із нелегальною міграцією. Підкреслюється, що серед ефективних засобів боротьби з нелегальними іммігрантами є ухвалення як Євросоюзом, так і його державами-членами угод про реадмісію з третіми країнами, що передбачають процедуру спрощення повернення осіб, які не мають законних підстав для перебування на території держави-члена ЄС, до країни походження або транзиту, а також вирішення проблем, пов’язаних із процедурою повернення, формалізацією ефективного процесу повернення осіб та запобігання виникнення проблем у цій сфері. Висновки полягають у тому, що в більшості європейських держав питання депортації та виселення регулюються виключно на підставі національного законодавства з урахуванням стандартів та норм права Євросоюзу. Проаналізовано низку документів, які дають визначення безпечної третьої країни. Безпечною третьою країною є країна, у якій гарантується право громадян третіх країн клопотати про надання притулку. Проаналізовано правові інструменти Європейського Союзу, які гарантують право на притулок, що передбачає дотримання принципу невиселення. Зазначено, що ніхто не може бути висланий або екстрадований до держави, в якій існує серйозна небезпека того, що такій особі може бути винесений смертний вирок. Виокремлено підстави для невиселення, які полягають у тому, що особи не можуть піддаватися катуванню та іншим видам нелюдського або такого, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.