Адміністративно-правове регулювання міграційних відносин в Україні (науково-методологічні підходи)

Анотація

У роботі аналізуються представлені в юридичній літературі науково-методологічні підходи до дослідження правового регулювання міграційних відносин в Україні. Констатується, що жоден з існуючих науково-методологічних підходів не розкриває в повному обсязі специфіку правового регулювання міграційних відносин, проте створює сприятливі умови для виникнення численних суперечливих висновків, підходів і концепцій. Піддаються критичному аналізу думки вчених щодо місця міграційного права серед елементів системи права України та розкриваються помилки в методології дослідження правового регулювання міграційних відносин. Аргументується думка, що міграційні відносини є предметом адміністративно-правового регулювання, водночас дискусійним залишається питання щодо статусу міграційного права в системі адміністративного права України. У науково-дослідних працях, які присвячені правовому регулюванню міграційних відносин, використовуються чотири основні науково-методичні прийоми: 1) через аналіз змісту нормативно-правових актів, які регулюють міграційні відносини; 2) через характеристику предмета й метода правового регулювання міграційних відносин; 3) через елементи механізму правового регулювання міграційних відносин; 4) через характеристику елементів міграційного правового режиму. На жаль, отримані при цьому результати є суперечливими за змістом та не завжди переконливими.

Зазначається, що в дослідженнях правового регулювання міграційних відносин спостерігаються дві крайності. Перша пов’язана з теоретизуванням проблем міграційно-правого регулювання, коли за теоретичними конструкціями іноді не бачать проблем практично-прикладного характеру. Тобто йдеться про спроби деяких учених обґрунтувати необхідність виділення в системі права України такої самостійної галузі права, як міграційне право, про штучний відрив від конституційних або адміністративних правовідносин так званих міграційних правовідносин тощо. При цьому вчені іноді не помічають свій згубний і руйнівний вплив на систему національного права, оскільки дроблення права на більш дрібні елементи завжди призводить до протиріч між ними, а в підсумку може призвести до втрати системою права України своєї основної ознаки – системності. Друга крайність у дослідженнях міграційних процесів в Україні полягає в аналізі емпіричних даних у сфері міграції без застосування загальних теоретичних підходів. Тобто висновки й рекомендації щодо поліпшення чинного міграційного законодавства робляться виключно на підставі аналізу статистичних даних без залучення теоретичних знань. Справді, наука про міграцію без практики є мертвою, адже наука загалом виникла та існує для вирішення проблем, що виникають на практиці. Водночас не варто забувати, що практика без науки є сліпою, а тому розвиток міграційного законодавства та поліпшення діяльності суб’єктів, що реалізують державну міграційну політику, є неможливими без напрацювання й систематизації наукових знань про міграцію, міграційні процеси та міграційні відносини.