Правові проблеми рішень органів регулювання енергетики в певних державах – членах Європейського Союзу

Анотація

Мета. Реалізація енергетичної політики вимагає належних рішень уповноважених органів. Прийняття обов’язкових до виконання рішень є одним із ключових повноважень органів регулювання енергетики. Однак є різні підходи до розуміння правової природи таких рішень. Наприклад, в Україні немає єдиного підходу до розуміння правової природи рішень щодо тарифів на комунальні послуги. У зв’язку із цим важливо проаналізувати досвід зарубіжних країн (наприклад, держав – членів Європейського Союзу) із цього питання з метою подальшого розроблення рекомендацій щодо вдосконалення законодавства України. Статтю присвячено з’ясуванню правової природи рішень органів регулювання енергетики у визначених державах – членах Європейського Союзу, виокремленню основних видів та визначенню співвідношення між регуляторними, нормативними й адміністративними актами органу енергетичного регулювання. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання: 1)проаналізувати правові засади прийняття рішень органами регулювання енергетики у визначених державах – членах Європейського Союзу; 2) надати класифікацію рішень органу регулювання енергетики; 3) визначити співвідношення між регуляторними, нормативними та адміністративними актами органу енергетичного регулювання.

Методи. Порівняльно-правовий метод є одним з основних методів цього дослідження та застосовується в процесі аналізу національних законодавчих підходів до рішень органів регулювання енергетики у визначених країнах. Нормативну основу дослідження складають конституції та інші законодавчі акти зазначених країн. Емпіричною основою дослідження є практика судових органів країн, що аналізуються.

Результати. З’ясовано, що є широкий і вузький підходи до розуміння регуляторних повноважень органів регулювання енергетики. Відповідно до широкого підходу регуляторні повноваження включають увесь обсяг повноважень органу регулювання енергетики, тоді як до вузького належать лише повноваження з нормативно-правового регулювання.

Обсяг повноважень органів регулювання енергетики в різних країнах відрізняється. Різні рішення мають різні правові наслідки та можуть бути оскаржені в різний спосіб. Натомість прийняття рішень індивідуальної дії в більшості випадків здійснюється відповідно до законів про загальну адміністративну процедуру, а законодавчі акти, які закріплюють правовий статус органів регулювання енергетики, не завжди чітко визначають види їхніх регуляторних актів.

Висновки. Під регуляторними повноваженнями органів регулювання енергетики рекомендується розуміти повний обсяг їхніх повноважень. Відповідно, термін «регуляторне рішення» має застосовуватися до всіх рішень органів регулювання енергетики, прийнятих у межах їхніх регуляторних повноважень. При цьому категорія «регуляторний акт»/ «регуляторна норма» має застосовуватися саме до нормативно-правових актів, тоді як термін «адміністративний акт» – до актів індивідуальної дії. З огляду на принцип правової визначеності рекомендується чітко розмежовувати регуляторні (нормативно-правові) та індивідуальні (адміністративні) акти органу регулювання енергетики, а також визначити види таких рішень та їхні ключові ознаки в національному законодавстві.